Шпинат Бузкова дівчинка японський гірчичний (Комацуна)

Product Description

Назва походить від японського слова «Комацуна», що відсилає до села Комацугава, звідки, як вважається, й поширилося ця зелень.

У 17 столітті сьоґун дорогою на полювання зупинився в селі Комацугава, де місцеві жителі пригостили його овочом, який йому дуже сподобався. Сегун дав йому ім’я на честь назви села – комацуна. У Японії комацуна є обов’язковим овочом, необхідним для приготування супу з коржиками (дзоні) в піалі.

Комацуна – універсальна салатна азіатська зелень, що швидко росте.

Рослина дворічна, витривала і проста у вирощуванні, вона поживна, багата на вітаміни, містить багато кальцію і набагато більше заліза, ніж шпинат.

Урожай дозріває швидко – на молоду зелень вже за 28 днів, до повного дозрівання потрібно 70 днів.

Листя велике червоно-бузкове, наповнене ароматами гірчиці та капусти. Молоде листя має більш гірчичний смак, а старіше за смаком нагадує капусту.

Листя ніжне, м’яке та глянсове, довжиною до 25 см, воно м’якше ніж більшість видів гірчиць, і, на відміну від шпинату, не містить щавлевої кислоти.

Культура стійка до посухи та похолодання (переносить до -12°C), у відкритому ґрунті її можна вирощувати у багатьох кліматичних умовах.

Можна вирощувати та збирати врожай у будь-яку пору року. Для продовження сезону встановлюють парник або щільно мульчують соломою.

Рослини комацуни виростають досить великими, від 30 до 25 см у висоту, і оскільки вони ростуть вертикально, їх можна розташувати досить близько один до одного.

У кулінарії використовується як ніжне листя (смак капустяно-гірчичний), так і стебла, в сирому або приготовленому вигляді.

Молоде листя додають у салат, більш зрілі готують на пару, перед подачею приправляють насінням кунжуту, соєвим соусом і іноді вичавлюванням апельсина. Велике листя також обсмажують із грибами. Стебла годяться для рибного супу та маринування.

Як вирощувати японський гірчичний шпинат Комацуну

Під грядку вибирають місце з частковим затіненням і добре дренованим ґрунтом і заздалегідь вносять органіку (культура чутлива до дефіциту азоту).

Сіють відразу після заморозків навесні або як другий урожай влітку, або послідовно з інтервалом 14 днів.

Відстань між насінням має при посіві становити 15 см, потім проріджують до 30 см, відправляючи зрізання на кухню у вигляді мікрозелені для бутербродів.

Можна підсіювати до гороху, цибулі та буряків.

Поливати дуже часто не потрібно, оскільки культура стійка до посухи, але послідовно зрошення дозволить отримати соковитішу зелень. Друге азотне підживлення проводять через 15-20 днів після посіву.

Популярною практикою для оптимізації простору є вирощування в 5-літрових відрах – по три сіянці на відро, а потім поступово зрізають бокове листя в їжу, залишаючи ніжку в 2 см, щоб рослина краще відновлювала ріст.

Квітконоси слід видаляти і стежити за попелицею, за гусеницями метелика-білянки.